Не май багато грошей, або Коли інвестиції справді шкодять

Не май багато грошей, або Коли інвестиції справді шкодять

entity.author.full_name | e

Побічні ефекти залучення стороннього капіталу

Поняття «стартап» та «інвестиції», як правило, доповнюють одне одного. Принаймні про це можна стверджувати, прочитавши стрічку новин. Фінансування залучають на різних етапах життєвого циклу проекту, проте існує думка, що саме запуск стартапу має супроводжуватися потужним фінансовим поштовхом чергового бізнес-янгола чи венчурного фонду. Тому сьогодні недосвідчені підприємці, не маючи відпрацьованої бізнес-моделі, власне продукту і потенційної аудиторії, зосереджуються на залученні інвестицій «ззовні».

Але чи справді їм потрібні гроші?

На ранніх етапах варто зосередитися виключно на продукті та його споживачах. Необхідно «зазубрити» постулат відомого американського підприємця, «хрещеного батька Кремнієвої долини» Стіва Бланка: «Стартап – це пошук повторюваної, прибуткової та масштабованої бізнес-моделі». Стартап – це пошук. І до того моменту, поки модель не буде знайдено, можна обійтися без інвестицій. Адже, як правило, справжній стартапер вірить у свою ідею і з запалом в очима та голим ентузіазмом готовий працювати над нею цілодобово. То чому б на першому етапі не попрацювати без грошей? Інвестиції потрібні тільки тоді, коли таку модель знайдено і можна масштабуватися.

Гроші розслаблюють

Звичайно, важко визнати, що зайві кошти можуть заважати нам жити, проте ефективній роботі вони не завжди сприяють. Часто трапляється, що сам факт залучення інвестицій, ще на початковому етапі, стартапер вважає апогеєм свого професіоналізму. Отримавши інвестиції на енну кількість місяців «безголодного існування», підприємець часто розслабляється і перестає приділяти проекту належний час.

Отримати фінансування – не завжди означає домогтися успіху. Інвестиції не гарантують високу зарплату, модний офіс у центрі міста і швидкий розвиток стартапу. Зате вони обтяжують молодого підприємця колосальною відповідальністю перед інвестором

Я поділяю з цього питання позицію Євгена Сисоєва, керуючого партнера AVentures Capital, який вважає, що молодим підприємцям краще працювати з мінімальними інвестиціями, а за можливості взагалі від них відмовитися. Так, ви будете «голоднішим», але й більше мотивованими: що менше грошей, то старанніше працюєте над продуктом, удосконалюючи його властивості і прагнучи до основної формули бізнесу: товар – клієнт – гроші – товар. Клієнт є не тільки необхідною складовою цього ланцюжка, а й найважливішим інвестором, адже саме його гроші мають справжню цінність.

Тому отримати фінансування – не завжди означає домогтися успіху. Інвестиції не гарантують високу зарплату, модний офіс у центрі міста і швидкий розвиток стартапу. Зате вони обтяжують молодого підприємця колосальною відповідальністю перед інвестором, який, у свою чергу, не поспішатиме платити високий гонорар з простої причини: CEO має частку в компанії, і його потрібно мотивувати ростити цінність проекту.

Паперова тяганина

Залучення інвестицій завжди обтяжливе. Крім коворкінгів, брейн-стормінгів, пітчингів, стартапу доводиться мати справу з безліччю документів, які, як правило, готує сторона інвестора. Інвестори не люблять ризикувати, тому всю документацію веде юридичний департамент фонду. У команді стартапу зазвичай немає спеціальної людини, відповідальної за юридичні аспекти, тому молоді підприємці частенько змушені «побиватися» ночами над юридичним оформленням документів. До всіх контрактів і договорів додайте ще й періодичні звіти: це забирає багато часу і відволікає від основної діяльності – роботи над продуктом.

Американський підприємець Філіп Масієлло вважає, що час, найцінніший із ресурсів стартапера, потрібно витрачати не на переконання інвесторів, а передусім на продукт і його вдосконалення. Витративши дві години на презентацію проекту потенційному інвесторові, команда може одержати або не одержати фінансування і втратити продукт одночасно. Можливо, саме ці 120 хвилин могли б кардинально змінити продукт, і незабаром він розвивався б не на кошти інвестора, а на гроші покупців.

Білл Ернер, засновник компанії Connect Ventures, вважає, що вихід на клієнта і його фінансування проекту дорівнює підйому раунду венчурних інвестицій. У цих цілях незамінним інструментом залишаються краудфандингові платформи, наприклад Kickstarter чи Indiegogo: стартапер не витрачає час на інвесторів, не відволікається від розроблення й водночас виходить на свою аудиторію.

Неминучий exit

Найчастіше стартап розвивається за такою схемою: розроблення прототипу продукту, його масштабування на ринки і так званий exit – продаж частки і вихід із компанії. Якщо стартап залучив інвестиції на розроблення прототипу, то вже на цьому етапі віддає щонайменше 20% за дуже невеликі гроші, оскільки оцінка компанії на початковому етапі дуже низька.

Якщо команда закохана у свій продукт і готова над ним працювати щоденно й цілодобово, то, безсумнівно, настане той день, коли гроші підуть саме з того каналу, звідки й мають йти – від клієнтів

Під час наступних раундів залучення інвестицій засновники віддаватимуть акції, що перебувають у їхній власності, і тим самим втрачатимуть свої частки в компанії. Якщо віддавати, скажімо, по 15–20% на кожному раунді, то незабаром у підприємця нічого не залишиться.

Проте кожен випадок індивідуальний, усе залежить від апетитів інвесторів, вартості компанії на момент підняття раунду і компетенції команди. Наприкінці життєвого циклу успішного стартапу є таке поняття, як вихід: у цей момент засновники можуть піти з бізнесу, продавши свої частки, або залишитися з невеликим відсотком акцій.

Від інвестицій краще відмовитися, якщо це можливо, особливо коли фаундери не розглядають «екзіт» як основну мету. Якщо команда закохана у свій продукт і готова над ним працювати щоденно й цілодобово, то, безсумнівно, настане той день, коли гроші підуть саме з того каналу, звідки й мають іти – від клієнтів. Наприклад, провідна європейська платформа з поширення вірусного відео та рекламного контенту GoViral розвивалася без залучення стороннього капіталу. Компанію було засновано 2003 року, а 2011-го її продали за $97 млн. Таємниця та ж сама: вони лише забезпечили стабільний потік грошей клієнтів.

«Нерозумні гроші»

Залучаючи венчурний капітал, стартапер завжди віддає частину компанії, а іноді взагалі втрачає контроль над нею. Тому, вибираючи інвестора, важливо натрапити на досвідчену людину, яка розбирається у вашій сфері, або хоча б таку людину, яка хоче цю сферу зрозуміти. Інакше матимете справу з «нерозумними грошима» непрофесійного інвестора, таким собі жуком-шкідником, який захоче контролювати все в роботі стартапу, матиме завищені очікування фінансових потоків і просто створюватиме проблеми, наслідки яких можуть бути зовсім непередбачуваними.

На щастя, у мене є досвід співпраці з «розумними грошима». Український, а сьогодні і британський стартап Poptop.fm, де я є одним зі співзасновників, минулої осені отримав інвестиції від засновника міжнародної аутсорсингової IT-компанії Ciklum Торбена Майгаарда. Інвестор не тільки забезпечив нас коштами для виходу та розвитку проекту у Великій Британії, а і дав путівку в життя на британському ринку, надавши нам необхідні контакти і поділившись особистим досвідом роботи на цьому ринку.

Звичайно, інвестиції дають чимало переваг. Проте, як і будь-які гроші, кошти венчурних фондів також згубно впливають на стартапера. Західна практика стартапів без залучення зовнішніх інвестицій має розкріпачити наших молодих підприємців, надати їм впевненості у своїх силах і стимулювати до розвитку бізнесу без сторонньої фінансової підтримки. Не варто бути «утриманцем» венчурного фонду, краще спробувати впоратися без інвестора.

Коментарі